Фразочка тижня

32. "В теорії немає різниці між теорією і практикою. А на практиці - є!", з книжки Джека Кенфілда (08.06.2012).

Всі фразочки

Так… радіо

Слухать радіо (Русский Рок онлайн)
Проект 365 (Мої 365)
09
Кві

Мої 365. 17-та неділя (02.04.2012 — 08.04.2012)

Главная » Мої 365 » Мої 365. 17-та неділя (02.04.2012 — 08.04.2012)

Тиждень 17-й. Китайський. Збулась моя мрія. Мрія ще з дитинства. Поїхати в Китай. На батьківщину китайських бойових мистецтв. Хто знає мене ближче, той знає — з самого малого дитинства мене тягнуло в цю сторону. Якось напишу, чому мені подобається мордобой і заняття У Гун.

І от я в Пекіні. Да ще й не просто так — як турист — а з друзями, котрі не просто розділюють зі мною мою любов до бойових мистецтв... Це У Лінь. Мої братки з Дніпропетровська, куди я останні чотири роки навідуюсь задля набуття правильного напрямку у русі в занятті що люблю.

Так як інтернет у нашому готелі — Пу Хао, забурився в їх інтернет-клуб аж через два тижня. І буду зараз викладувати одназу два звіти: цей самий за перший тиждень перебування в Пекіні, а також події 18-го тижня в Китаї. Чекаю вітаннь і коментарів. БО вже якось не вистачає рідної мови, добрих слів від українських людей)))

Колаж з подій 17-го тижня!

{Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}
[це стосується всіх фото на сторінці]

В двох словах: Мрії збуваються! Я в Китаї

Музика тижня: звісно ж — «У Ши Ге Вень Тйї», що значить «Ох, вже ці 50-т питаннь». Але в Китаї мене не пускає в соціальні мережі, тому приїду і додам пізніше. )))

Про Китай!

Отака от іллюстрація. Три герої китайського епосу «Троєцарство»

З цікавого за недільку:

  • Нарешті я побачив як росте бамбук. Так як і наша верба… але по іншому. : )
  • Свіжі ананаси чищені на паличках (як морозиво) – дууже смачно… і дешево. Дякую за підказку про це ще до поїздки сім’ї Пігулевських)))
  • В Пекіні дуже мало урн і у китайців в нормі харкатись, вибачте, прямо собі і іншим під ноги
  • «Чистота проростає з серця»
  • У китайців зараз мода – окуляри без скла. Казнащо
  • На базарі два дурня: один хоче дорожче продати, а другий хоче подешевше купити.
  • В тренуваннях як у випивці: краще більше, але частіше. Парадокс, але так. Чим більше тренуєшся і частіше, тим більше можеш ще себе навантажити і зробити більше.
  • Природність з’являється в довгих тренуваннях
  • Улінський анекдот про фансун )))
  • В китайських ресторанах підзивати офіціанта ввічливо – пальцями вниз, а не вгору
  • Китайці гроші рахують до себе. Коли рахують, пальці розгинають від себе
  • Для чого ми займаємося У Гун? Ще й для того, щоб було з ким поговорити в старості
  • СЕКРЕТИ НЕ ПЕРЕДАЮТЬСЯ, А ВИРОЩУЮТЬСЯ

 

Що порадувало, надихнуло:

  • Ді Гоюну вже за 64-ри. Виглядає він набагато молодшим. А рухи — як у хлопця. Є реальне підтвердження тому, що займаюсь я цими штуками китайськими недарма. Довголіття — це не сто років прожити, довголіття — це прожити здоровим.

Кожен китайський день.

Понеділок. 2 квітня 2012 року. Аеропорти.

Раненько батько підкинув до Борисполя. А там вже чекали колеги з Дніпропетровська. З Борисполя до Шереметьєво долетіли швидко і легко. А ще згадується як в Борисполі до нас причепився кіт. І тоді, Георгій Вікторович, він же «професор» всіх лякав токсоплазмозом. А ще розказував мені секрети про ерогенні зони у жінок. Ну, людина з досвідом. Можна й послухати :)

 

Пройшли посадку. Київ-Москва. Пересадка. Москва-Пекін. Політ тривалістю 8 годин. Літак був комфортабельним. Вільних місць – достатньо. Тому після посадки і зльоту ми, як самі підковані, розподілились по іншим місцям (кожному по 2 – 4 місця). Для більш комфортного проведення наступних 8-ми годин.

Мені не спалось і тому увесь політ я дивився фільми. Виявляється, фільми можна вибрати і дивитись. А я думав буду нудьгувати, так як не брав нічого читати.

Пекін увечері, з висоти пташиного польоту – це щось. Безкрайні вогні. З одного боку вогні, з іншого боку вогні. Все переливається і освітлюється.

Приземлились легонько.

В аеропорту зустріли ще одного колегу з Хабаровська. І вирушили. В готель. Прямо зараз – в 2.45 ночі. Автобуси ходять. 16 юанів.

 Вівторок. 3 квітня 2012. 10 годин в небі...

З аеропорту в готель прибули рано. А у них все зайнято. І наша бронь вступить в силу тільки після 8-ми. У Китаї зараз поминальні дні. Як у нас гробки. Тому народу китайського – куча. На годиннику 3.45 а вони по поодиноким кафе сплять прямо на столах… Потинявшись, вирішено було йти до Ді ЛаоШи. Не зважаючи на ранній час.

 

  {Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}

Володя каже, що рідкість серед китайців. Ді Гоюн запросив нас до себе додому. Нагадую, 4 ранку. Оце б до когось з нас в 4 ранку зателефонували… А Ді Лаоши запросив до себе до дому, чаєм напоїв, хто дуже втомився – спати вклав. Балакали, пили чай, тримались щоб не впасти прямо на підлогу й не заснуть. ))) А ще, дещо пізніше, коли розвиднілось, жінка нашого Лаоши принесла сніданок з тофу.

… не в образу нашим гостинним господарям, але сніданок був ще одним пекінським екзаменом. Їли ми це блюдо через силу, щоб не образити господарів. Навіть не знаю з чим порівняти по смаку… По консистенції – як мозги. Харош, а то вже з’являється присмак у згадці…

А взагалі, від всього серця, велика подяка і шана нашому Лаоши за такий великодушний прийом. Хароший дядько наш Ді Лаоши.

Дивились альбоми, каліграфію, ділились враженнями. Так і дотягнули до 8.30, після чого побігли розселятись по готелю. Я в кімнаті з Георгієм Вікторовичем і Володею Скічко.

Тільки голова торкнулась ліжка – одназу в сон. Як в яму. Прокинулись через години три. Важко. Пожмакані. Але вирішили пройтись, звикати до Пекіну. Щоб він нас не взяв.

Я в бамбуковому лісі і на плечі чіпляються пелюстки цвіту персика, що облітає. Хто б міг подумати. Я в Китає. Збулась давня мрія.

Я в Пекіні. Такий невиспаний і такий стомлений. Аж за домівкою засумував на хвилину. І як же ти там, моя Рожівка…

На час проживання в Пекіні завожу рубрику під назвою «Китаєць дня». Китайці різні. Є смішні, добрі, злі, серйозні, ділові... Думка – дуже проста. Кожен день – фотка якогось китайця, що чимось виділився, сподобався чи розсмішив.

Китаєць дня

Сьогодні в номінації... Тітонька з лапшичної. Добра така тітонька, що готує дуже смачну лапшу.

Середа. 4 квітня 2012. В Піднебесній

Тренування – само собою. На відміну від інших семінарів – довгенько. Три години. І це добре. А після поїли їхніх пельменів – Цзяо Цзи (варені у воді) і Бао Цзи (варені на пару).

Зібравшись, поїхали до Забороненого міста. В Гугун. Імператорські палаци і двори. Саме це місце стало доступне для простих смертних тільки з 20-х років 20-го століття. А до того, це було місто китайських імператорів. Тут ми добряче набили ноги. Ходили по мостам і доріжкам по котрім човгали своїм взуттям імператори двох династій (Мін і Цин). Я навіть порушив непомітно закон і відламав шматочок пагоди в котрій відпочивали імператори і їх гості.

   

{Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}

Шось тут є. В цьому місці. Особливо коли стаєш на середину плит по котрим раніше не можна було ходити і заходити на них нікому. Окрім імператора. Дихають ці камінці – підошвами чутно. Головне правильно послухати)))

 

 {Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}

     

Находились добряче. Аж до закриття. Набили ноги. Але, не здавшись, вирушили на «золоту вулицю» — Ван Фу Цзин. Отам я вперше в житті з’їв (і всі спробували) смажену китайську змію. Запитаєте, ну як? Відповідаю. Ну, якось так! Наче курятина, тільки наче трішки підтухша.

 

Після – спати. Бо завтра на тренування раненько.

Рубрика «Китаєць дня»

Китаєць з Гугуна, що розглядував Вову Бойко з неабиякою зацікавленістю. «І звідки вони такі беруться, ці здоровенні ЛаоВаї?» :)

Четвер. 5 квітня 2012. День спокою: мечеть і буддійський храм.

 

Ага. Спати. До 3-х годин пробалакали з Володею. А Георгій Вікторович мирно спав. Все ж таки, якось нам вдалось вкластись і позасинати. Важко перестроїтись на різницю в часі. Коли тут 21.00 у нас дома (- 5 годин) 16.00.

Вранці, як і завжди тепер – чайок і тренування. Після тренування всі, окрім нас з Володею, поїхали разом з Ді Лаоши в китайську сауну. Ми ж, покуштували китайської лапші, зайшли в номер, поговорили ще про те да се і поїхали в храми і мечеті Пекіна.

Отже, можу повихвалятись, що я був у, мабуть що, самій старющій мечеті Східної Азії – Лі Бай Си. Походили з Володею по двориках, де в свій час ходили китайські імператори, пили чай народні улюбленці, майстри ушу. Наприклад Хо Юанцзя, Да Дао Ван У, багато хто ще…

 

 {Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}

Зайшли всередину мечеті (Володю, через характерний уйгурський вигляд і муслімку на голові приймають за свого). Посиділи. Коли заспокоюєшся, з’являється відчуття, ніби стіни говорять.

Салам алейкум (мир вам). Алейкум васалам (і вам теж миру). Потренувались там. Пофоткались.

 

Після добрались до діючого старющого чань-буддійського (дзенського) монастира і храму, куди ще мало ступала нога лаовайської людини. Його назва – Фай Юань.

 

Ми навіть на службу попали. Монахи співали АмідаФа… чи щось таке. Походили по дворикам храму. Все таке старовинне. Місцями мурашки нижче шиї.Відчувається. Тихо так… Спокійно.

 

І «додому». По дорозі зайшли на могилу Ци Бай Ши (найвідоміший китайський каліграф і художник, вчитель вчителів). Почтили пам’ять.

 

А на вечерю – пельмені. Бао Дзи. А потім ще порція Цзяо Цзи. У нас ви так не поїсте за 8 гривень, як ми тут харчуємся. Красота. Тепер треба злопати ананас (вирішив кожен день їсти ананаси).

 

День – чудовий. Наївся ананасів, помився і спати.

Рубрика «Китаєць дня»

Біля буддійського храму сидів колоритний такий китайський бомж. Дуже схожий на Гуан Юя.

 

Пятниця. 6 квітня 2012. Ананаси

Потренувались. Ді Лаоши дуже відкрито все викладає.

Потім трішки відпочили в готелі. І на наше улюблене місце – до сім’ї добрих простих китайців-лапшичників. В планах на сьогодні були розглядини храму Неба – візитної картки Пекіну. Після ананасу. Звісно ж!


Ананаси тут дуже смачні, корисні і недорогі. Кожен день по ананасу!

Ананас – це дуже смачно і корисно. Вирішив: кожен день – по ананасу! Щоб вже так об’їстись. Люблю грейпфрут і ананас. Вони у нас дорогі. А тут… Ананас, здоровенний, чищений, на палочці – всього 8 юанів (приблизно 12 гривень). А лапші тарілка чималенька – 7 юанів. Загалом, запросто можна харчуватись по 50 юанів на день. Тільки у них все таке перчене, що треба бути обережним.

В храм Неба ми так і не потрапили. Сьогодні був якийсь «базарний» день. Кажись, Володю вже потихеньку дістають деякі персонажі з братніх республік. :) В планах було відвідати храм Неба, погуляти по населеному ушунами парку. А видався день по крамничкам. Нєєє,… ну, воно то цікаво. Особливо на початку, коли на Лю Лей Чан ми ходили по студіям каліграфії і різним крамничкам всякого стародавнього давньокитайського брухту. Такі там прикольні штучки є… Але тут вони дорогі. Пазаписував в нотатках, щоб купити них згодом. Прогулялись по справжньому китайському гетто – хутунам (старим китайським кварталам). Отепер, дивлячись якийсь китайський бойовик, буду розуміти і мати уявлення як це по справжньому.

 

Врешті решт, замість храму Неба ми попали на так званий «Жемчужний ринок» Хун Мен Цяо. Навчився торгуватись. Просять 500 юанів, збиваю до 60-80-ти. Присутність Володі викликає у продавців стрес і невроз. Лао Вай, котрий непогано знає пітунхуа, знає справедливі ціни і гарно розбирається багато в чому. Короче, круто поторгувались.

 

Я увійшов в образ глухонімого і теж нормально збивав ціни. Купляв черговий подарунок і відходячи, прощався на китайській – Дзай Дзйєн. Що викликало здивування у продавців.

 

Не потрапили ми сьогодні в храм Неба. Після скайпу і смачного китайського киселику – спати. Бо завтра рано прокидатись, на тренування, а потім знову ноги відбивати. День має бути цікавим – ми на блошиний ринок.


Рубрика «Китаєць дня»

Кого тільки не зустрінеш в Пекіні. Ось цікава китайська мор... обличчя.

 


Субота. 7 квітня 2012 року. Блошиний ринок, дивна зустріч, Ді Лаоши.

Зранку вже як гарна звичка. Многа тренєровацца. Опісля – лапша в нашій супердушевній лапшичній. І по ананасу.

Сьогодні знову не в храм Неба. Сьогодні у нас похід на колоритний китайський блошиний ринок Цзюань Лю.

Ох і находились, надивились ми. Чесно кажучи, я очікував чогось більшого. Але колорит таки є. Окрім всякої тіпа давнини тут є і нові цікаві речі. Купив подарунок для бабусі Люби і для Влада з його папкою. Та, приклавши руку до серця, скажу: я не у захвАті. Не вразило. Навіть китайця дня для фото не побачив. Добре що друзі підхопили мою ідею і теж потихеньку фотографують різні цікаві пики для рубрики «Китаєць дня». Сьогодні це буддійський монах з ай-падом.

Після відвідин ринку Володя запросив нас приєднатись і поїхати на зустріч з його друзями. Поїхали.

Друзі непрості. Богомольці. Тобто, вони практикують стиль богомола – Танланцюань. Ця зустріч – це щось. Приїхали ми за адресою. Якась брудна китайська харчевня з білими столами. Над кожним столом по дві витяжки, під витяжкою на столі два чани з вогнем і жаровнею. Чугуни з розжареними вуглем, накриті металевими решітками. Замовляєш м’ясо шматочками, кидаєш його на жаровню, смажиш і потім тріскаєш. Сам смажиш. Сам з’їдаєш.

   

 {Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}

Цікаво, але місце – гадючник гадючником. Вже через хвилин 10-15 відчув себе зайвим на цьому святі життя. Так як і думав. Все ж таки, це друзі Володі Скічко. І тут дуже шумно. На одному краї столу не чутно про що йде мова на іншому.

Цікаве за день: в розмові виявився цікавий факт. Ми, щоб дешевше летіти в Китай, брали квитки через Москву, «Аерофлотом». А наші колеги богомоли з Росії, щоб дешевше був переліт до Пекіну і з Пекіну летіли «Аеросвітом», через Київ. А зустрілись ми – в Пекіні!

Час від часу до мене долітали фрази. Ставало радісно. Як і завжди, як і з іншими з «богомольцями» відбулось теж саме – всі слухали Володю. Бо є що послухати і є чому повчитись. Бо відчувається майстерність і мудрість. Дуже радий, що життя звело мене з цією великою Людиною.

Та ставало все шумніше і я пішов погуляти по вечірньому Пекіну, поки дві наші лаовайські компанії знаходили спільні інтереси.  Коли повернувся, всі збирались і розраховувались. Отут засада. ПО 70 юанів з людини. А наші люди голодні.

Попрощавшись з богомолами, поїхали ближче додому шукати поїсти. Бо з цеї забігайлівки наша компанія вийшла голодною. Знайшли непоганий монгольський ресторан і вгамували голод. Випивали й заїдали. Наїлись і набалакались.

Як тільки прийшли в номер, щоб кинути сумки і попити кефіру… на порозі Ді Лаоши. З маринованими в горілці фініками. Оце так сюрприз. Запросили Ді Гоюна до нас в номер, купили китайської горілки Мей Лань Шань (до речі, привезу додому) і гарно так ще душевно посиділи неофіційно. Як рідні.

Блін, як же тут не вистачає Олега Полякова з Дніпра, Валери Іванова з Кривого Рогу, Сані Гриценка з Таганрогу і Тімура з Москви. Ото б було б…

Рубрика «Китаєць дня»

Китаєць дня. Отакий от китаєць.

 

Неділя. 8 квітня 2012. До Дун Хайчуаня і за зброєю.

Від вчорашніх посиденьок вирішено зробити розгрузочний день. Сьогодні – виключно ананаси. Ананасовий день.

Після тренування – відвідування могили Дун Хайчуаня (засновник БагуаДжан – та штука, котру ми практикуємо). Тільки так можна було ще щільніше познайомитись з побутом китайського народу. 


Уявіть, що в них прийнято брати їжу з могил і пригощатись. Як сказав Ді Гоюн, взявши і відкусивши здоровенне яблуко з могили Лян Чжен По: «Це як ніби ти їси разом з цією людиною». Хлопці теж взяли по яблуку. Мені якось незвично було і я не став. У нас, все ж, інші трішки традиції. ))) Або ще. Заброньовані і вже підписані могили. У нас теж є. Але у нас просто бронюють клапоть землі.  Атут вже встановлюють повноцінний пам’ятник з написом імені. Получається можна прийти до себе на могилу. Дивно якось звучить і виглядає. Ієрогліфи на надгробній плиті ще живої людини пофарбовані в червоний колір. Так можна знати жива людина ще чи вже похована (ієрогліфи зафарбовуються чорним).

Далі… Більшу половину дня ми провели в ушунівських магАзинах. Закуплялись знаряддями для Лян Сі (знаряддями «праці» для тренуваннь). І тепер у мене є:

  • Спис
  • Шест
  • Меч дзянь
  • Шабля Дао
  • Шабля Багуа Дао

Сьогодні був класний насичений день. Я озброївся до зубів. І я – щасливий! Також і від того, що поруч такі ж самі дорослі діти. І нам кльово. Всі з шаблями, списами, ножами.


Життя – прекрасна штука, як той казав! :)

  {Щоб чіткіше і якісніше розгледіти — клацніть по фотографії!}

Рубрика «Китаєць дня»

Гробовщик. Веселий такий китайський дідуган.

 

------------------------------- 

Тиждень 17-й. Китай і китайці.

Сімнадцятий тиждень проекту «Мої 365». Мрії збуваються

і, Все так, як і має бути. Навіть,... якщо по іншому!


Про проект — «Мої 365»
«Краса в ДУШІ того, хто дивиться!»

 

Схожі записи:

Проект "Я - Автомеханік"
Велопрорив ЧІФ-2011: Чернівці - Банилів-Підгірний. День другий. "Хлющі з Рожівки"
Венеролог сказав ... [+ справочка]

Тільки для вас! В мене ще дещо є... На ту ж тему:

Мастерская интернет-технологий Wed-Invite

Коментуйте вКонтакті

Навигация

До запису "Мої 365. 17-та неділя (02.04.2012 — 08.04.2012)" Коментування вимкнено

  1. Валерий коментує:

    О сколько нам открытий чудных готовит просвещенья дух, и опыт — сын ошибок трудных...и гений — парадоксов друг.Жизнь — осуществление мечты!

  2. Ната коментує:

    так за тебе радісно, що побував там, де дуже хотів. це круто...це надихає..

Про автора і цей сайт

Я - Андрій Марченко. А це мій особистий сайт. Це щоденничок одного рожівця - людини, родом з Рожівки, що народилась і живе в селі Рожівка, що на Україні. Я звичайний. Люблю свою землю, маю деякі скромні здібності і купу недоліків. Для чого цей сайт? Тут я збираю, по можливості, різні матеріали, а також веду свої записи-пам`ятки... такий собі літопис життя. Бо-ж, ще Джим Рон казав, що: "Цінним спадком для наших дітей є наші щоденники". Отаке.

----------------

Я - Андрій Марченко

Мене можна знайти ще й тут!

Свіжина …

Інші мої сайти і проекти

  • "Wed-Invite" Майстерня інтернет-технологій. Мій перший реально комерційний сайт.
  • "[в] СЕЛІ" Система сайтів сіл Броварського району
  • "Натур-Продукт" Інтернет-крамниця справжнього, натурального і екологічного.
  • "Сайт села Рожівка" Сайт моєї батьківщини, мого села Рожівка. Входить в систему сайтів [в] СЕЛІ.
  • "Я – Автомеханік" Інтернет-газета для автосервісу
  • Sunny: Wow, this is a great story. I really enjoyed it. Pulled me right in and I co1&8nl#d2u7;t let go. Has it been published anywhere? I like your Tweets, John, and have been noticing them for a while now. I happen to love stories that go beyond our daily lives and have action from other mysterious worlds. All...
  • Андрій Марченко: Дякую за респект і за уважуху дякую. Був поетом колись. І на мотику до Криму колись. Зараз так – все прозаїк да про заєк. )))
  • rum: Cлухай, чуваче! Та ти – Поет! Респект і уважуха!
  • Андрій Марченко: Багато версій місцеві аксакали, сидячи біля магазину, висовують. То, кажуть, можуть бути й свої недоброякісні елементи (є в нас такі підозрілі, не буду називати), або, таки, ті “строітєлі”, що взимку на сухарях сидять перезимовують в журавушці чи прилеглих. Але, коли минулого тижня в...

Контроль

Яндекс.Метрика